Двадцять два роки били себе в груди:
«Прийдемо ми і заживуть всі краще -
Ні подорожчань, ні проблем не буде…»
Натомість миру розкололи чашу …
Все довели до чортового хламу,
Розкрали армію й не треба це нікому…
Лиш трендите за «круглими столами»
В той час москаль на Україну як додому…
Сиділи там де ситненько й де тепло,
Накрали у кишені із собою,
А простих хлопців кинули у пекло –
Не давши ані броніків , ні зброї…
І ще вдається вам спокійно спати,
Кричати, що «Герої не вмирають»…
Так нагло і бездушно промовляти..
Скажіть це матерям, що їх ховають…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500852
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.05.2014
автор: Любов Казмірчук