Ти подзвони мені, - шепочуть губи,
Як сум самотності лягає на чоло.
Доки живі ми ще, маємо спроби,
Влити в серця один для одного тепло.
Потік життя згасає в спраглих жилах,
Мов захід сонця блякне світлом за вікном.
В яких не опинялися б горнилах,
Нехай причастя не відгонить полином.
Хай жебенить любов’ю тихо в грудях
І ніжність випромінює стократ в очах.
І ласка хлюпає в повних легенях,
Тремтячим вогником відбившись на свічах.
20.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2014
автор: Валентина Ланевич