Ого! Яка сьогодні ніч!
Небо безумствує. Стихія!
Я із грозою віч-на-віч.
Це справжня феєрія!
Усе в вогні, гуде земля,
І громом тиша на шматки роздерта.
Небо з землею розмовля,
Й розмова йде відверта.
Несамовито, хльосткими ривками,
З розмаху дощ траву січе.
Асфальт дубасить кулаками,
За шиворіт потоки ллє.
Ударом блискавка-змія
Надвоє небо розколола.
Вогненна золота петля
Імлу сріблясту оповила.
І креше, креше ікри блискавиця,
А громовиця з жаром котить гнів.
Із чаші неба ллється через вінця,
Немає вже напівтонів.
Оце так сила і розмах!
Це вам не пустотливе скерцо.
Сліпить, спалахує в очах,
Да так, що завмирає серце.
Стогне, тріщить, дрижить, гримить…
Гроза дісталась апогею!
І розумієш у цю мить,
Що є Небесна Влада над Землею!
19.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500216
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.05.2014
автор: TatyanaMir