МАДОННА МАЙДАНУ (поема-цикл) --- чернетка

1.  Спочатку  було…
Не  сон  страшний  збудив  від  буднів  душу
Майдан  криваво  закричав  у  серце
Дітей  побили  дикі  пси  скажені
й  Тебе  Мадонно  що  вагітна  Словом
І  я  не  зміг  тоді  сидіти  вдома
здушили  душу  серця  гнів  і  сльози
Хтось  бив  мене  з  середини  кийками
й  трощив  ікони  душ  несамовито!
Я  став  не  я  тепер  –  мене  мільйони
Ні  не  страшні  нам  діти  люцифера
бо  на  Майдан  пішли  ми  наче  в  серце
розп’ятої  віками  України
де  мов  вулкан  прокинулась  Голгота
що  спрагла  жертви  бо  вогнем  вагітна
І  ще  не  знали  материнські  сльози
що  вість  жахлива  їх  серця  розіпне
і  весь  Майдан  серцями  заридає
бо  смерть  запише  ангелів  в  реєстр
і  стане  більше  сиріт  й  вдів  на  світі
лише  земля  мовчатиме  причорно
бо  їй  не  вперше  заливатись  кров’ю
й  синів  приймати  у  холодне  лоно
щоб  народити  знову  їх  для  неба
мов  добровольців  у  небесне  військо
які  хотіли  жити  і  любити
але  рабами  не  хотіли  бути!
Хай  Божим  гнівом  наші  душі  вразить
якщо  посмієм  подвиг  їх  забути
як  знову  Матір  віддамо  розп’яти
страшне  прокляття  нас  зітре  на  порох!



Різдво  на  Майдані
Матір  світу  із  Сином  у  лоні
виганяли  з  не  бідних  будинків
не  приймали  у  жодному  домі
де  ніколи  не  квітла  зоря  України
А  Межигір’я  господар
ще  й  натравив  своїх  собак  на  неї
Та  ми  Її  прийняли  на  Майдані
щоб  народила  Вона  Спасителя  нашого…
Ми  ще  не  знали  тоді  що  Його  Шлях
проходитиме  через  Голготу
по  вулиці  Інституцькій
*    *    *
Не  зцілить  час  і  вічність  не  розвіє
із  пам’яті  –
ті  дні  такі  врочисті
із  пам’яті  –
ті  дні  такі  трагічні
що  й  рай  не  зможе  загоїти  рани
бо  досі  ходжу  з  кулею  у  серці
Ні  то  не  вцілив  сатанинський  снайпер
свинцем  пекельним  причастивши  щедро
Та  куля  –  то  сльоза  закам’яніла
що  не  змогла  розвіятись  за  вітром
але  у  серце  жадібно  вп’ялася
щоб  те  не  вмерло  розпачем  убите…


*    *    *
«Що  не  кажіть,  а  ми  були  щасливі»,  –
сказав  один  із  тих  юнців  завзятих
яких  вписали  у  Небесну  сотню
пером  гвинтівки  і  чорнилом  крови
«Що  не  кажіть,  а  ми  були  щасливі
(яке  печальне  і  трагічне  щастя!!!)
Не  з  сторінок  історії  козацтва
війнуло    духом  волі  і  братерства
«МИ    поріднились  з  хлопцями  з  під  Крутів
приречені  на  молодість  одвічну…!»…
Він  ще  мабуть  зустрів  кохання  перше
любити  вмів  так  палко  не  зрадливо
А  над  труною  плакали  дівчата
І  мати…  МАТИ  голосила  німо
(в  кайдани  жаху  закував  хтось  голос!)
і  лиш  вуста  здригалися  в  нестямі
та  так  КРИЧАЛИ  що  серця  лиш  чули
безперестанно:
Сину…
Сину!
Сину-у-у!!!
*      *      *
НА  СЕБЕ  ТИ  ХРЕСТ  МАТЕРІ  УЗЯЛА
ТИ  ЯК  НІХТО  УСІХ  ЇХ  РОЗУМІЄШ
І  РАЗОМ  З  НИМИ  ВСІМ  ЄСТВОМ  РИДАЄШ
БО  РАДИ  НАС  ВСІХ  ТИ  ВІДДАЛА  СИНА
НА  МУКИ  ЛЮТІ
НА  СТРАЖДАННЯ  ВІЧНЕ...
БЛАГОСЛОВЕННА  БУДЬ  ВОВІК  МАДОННО
*    *    *
Маленька  доня  запитала  знову:
Де  татко  наш?  скажи  мені  матусю!
А  ти  до  крові  покусавши  губи
промовиш  врешті
мов  у  власне  серце  устромиш  ніж
нестямними  словами:
На  небі  татко…  Ангелом  небесним
тепер  він  нас  від  зла  охороняє
(І  заридаєш  чорно  і  прегірко!!!)
Не  першу  ніч  очей  ти  не  склепаєш
Маленька  плаче:  я  до  татка  хочу!...
А  він  в  раю  терзає  власну  душу
(незримий  світ  здригається  від  крику!)
Такі  страждання  й  пеклу  не  відомі…!!!








*  *  *
Гурик…
Дідич…

Небесна  сотня
Забирає  найкращих  смерть
Щось  у  душах  невідворотне
Все  вирішується  Тепер!
Земні  надра  в  потопі  крові,
небо  топиться  у  сльозах…
Чуєш  ЇХ  в  цім  терновім  слові?
Страх  розвій  на  незримих  вітрах!











*  *  *
Ой  чи  чули  ви,  люди,  Мадонни  ридання  німе?!
Ой  чи  чули  ви,  люди,  що  з  Сином  Її  вчинили?!
Катували  нещадно!  Стократно  Його  розпинали,
щоб  покинути  в  лісі  розп’ятого  на  морозі!!!



УПА–2014
Україна  народжена  вдруге,
бо  нарешті  Майдан  воскрес.
Не  дамо  дітей  на  наругу.
І  не  пустимо  душі  під  прес!

Кожен  з  нас  відтепер  повстанець,
кожен  з  нас  віднині  в  УПА.
Україно,  (Христу  осанна!)
Ти  тепер  не  німа  й  сліпа!





2.  Революційні  вірші-записки  поета-активіста:

1
Я  серцем  там,  де  кулі  свищуть,
де  смерть  цілує  молодих,
а  пекло  піднялося  вище
в  тріумфі  горя  і  біди.

Куди  поділось  тоді  небо?
в  які  скотилося  світи?
Одна  надія  лиш  на  Тебе.
До  нас  зійшла  Ти  з  висоти.

Тож  я  пишу,  немов  молюся.
Мене  Ти  створюєш  з  пера.
Таких  не  знала  революцій,
а  ні  одна  сумна  пора!







2
...І  досі  почуття  провини,
що  я  живий,  вони  ж  –  в  труні.
Здається  кожен,  хто  загинув
у  вічі  дивиться  мені.

Тож  просто  мушу  жити  гідно,
й  не  забувати  їх  урок.
Вони  тепер  для  нас  всіх  рідні...
Стає  мечем  моє  перо!













АНТИОДА  САТАНИНСЬКОМУ  СПЕЦНАЗУ
О  скільки  знову  каїнів  й  іуд!
Дешеві  душі  продали  за  гроші!
Немов  збісився  озвірілий  люд,
що  одержимий  бісосвинством  Раші!

Не  змити  крові  з  ваших  хижих  рук.
В  шаленстві  дикім  знову  –  брат  на  брата!
Ви  люди?!  пси?!  (Ніяк  не  розберу!)
 Чи  то,  вірніше  –  птах  ручний  у  ката?!

У  вас  же  також  доньки  і  сини!
(Відрікся  батько?!  Проклинає  мати?!)...

Біля  Майдану  чорні  табуни.
І  знов  везе  їм  ворог  автомати...!!!







АНТИОДА  ДИЯВОЛЬСЬКОМУ  СНАЙПЕРУ
Ти  гвинтівку  любиш  як  дівку,
сієш  щедро  криваві  троянди.
Будеш  "русскую"  пити  горілку,
заливати  "совєцкім"  гланди.

Кулаком  "поцілуєш"  дружину,
може  навіть  підеш  у  церкву,
(бо  вже  перше  причастя  в  сина)
хоч  душа  твоя  давно  мертва.

Реготатимеш  біля  «ящика»,
не  спіткнешся  біля  порога.
В  грудях  в  тебе  не  серце  –  ящірка,
що  сховалась  в  нору  від  Бога.

Хоч,  можливо,  наземні  слідчі
не  розкриють  твою  причетність,
але  кине  тобі  у  вічі
Суд  Небесний  –  незаперечність!!!



СТРАШНИЙ  СОН  РЕГІОНАЛА
Крізь  сон  страшний  в  холодному  поту
в  кімнаті  заволаєш  золотій:
Рятуйте  люди!  Господи,  рятуй!
Не  бийте!  прошу!  свій  я!  свій  я!  сві-і-і-й…!

Прокинувшись,  забудеш  клятий  сон,
себе  «в  святі»  запишеш  «по  закону».
А  за  «розп’яттям»  в  сейфі  той  мільйон,
в  крові  «відмитий»  вбитих  на  Майдані!














РЕАКЦІЯ  НА  РУССКИЙ  ЗОМБОЯЩИК
в  терористи  вписали  б  й  святих
і  фашистами  звали  б  апостолів
прогинають  ссавці  хребти
що  брехнею  щоденно  постили  б

а  вілікая  ваша  руссь
поїдає  себе  з  середИни
я  вже  навіть  не  злюсь  а  сміюсь…
обертається  в  зомбі  людина!




Лєнінопад
(страшний  несон  комуняки)
Знов  вождь  упав!
Упав  Володька  Лєнін,
що  вам  рідніший  аніж  батько  й  неня!
Аж  гарчите  від  люті  і  знемоги…
Над  «тілом»  ідола  піднявся  палець  Бога!



На  панахиді  за  безсмертними
Здавалось,  що  серце  в  труні
невимовно-нестерпного  болю…
Не  вмирають  герої?!  Амінь!
Хоч  візьми  собі  й  збожеволій!
та
ТВІЙ  ГОЛОС  В  СЕРЦІ  МОЇМ  ПРОРІК:
ДИТИНО  МОЯ,  Я  МАДОННА  МАЙДАНУ.
НЕМАЄ  СИНА  МОГО  ВГОРІ,
ВІН  З  ВАМИ  –  «ГОЇТЬ»  КУЛЯМИ  РАНИ.













Молитвослів’я  до  Мадонни  Майдану
Ти  нас,  Мадонно,  знову  народила
у  муках  тих,  що  лиш  Тобі  відомі.
Тож  не  здолає  нас  ніяка  сила,
бо  ми  за  мир  у  кожнім  храмі-домі.

Ти  від  біди  нас  завжди  рятувала,
на  Тебе  ми  надіємося  й  нині.
Пробач  за  те,  що  вірили  ми  мало.
Тобі  осанна!  Слава  Україні!


*    *    *
ТИ  БАЧИШ  СИНА  В  КОЖНОМУ  ІЗ  НАС
І  ПІДСТАВЛЯЄШ  СЕРЦЕ  ПІД  УДАРИ
НАВКОЛО  РОЗПИНАТЕЛІВ  СПЕЦНАЗ
ВТІК  КЕСАР  ТОЙ  ХТО  СПАВ  КОЛИСЬ  НА  НАРАХ
АЛЕ  ТИ  З  НАМИ  НИНІ  І  ПОВІК
ТИ  З  НАМИ  МАМО  У  ГОДИНИ  ГОРЯ
І  В  МИТІ  ВТІХИ…  СИН  ТВІЙ  ЧОЛОВІК
ПОМЕР  ЗА  НАС  ЯК  І  УСІ  ГЕРОЇ


МІСІЯ  МАЙДАНУ-УКРАЇНИ
Звершилося!  Але  це  ще  не  все.
Ця  перемога  –  подарунок  Бога.
Жорстока  Раша  нам  сюрпрайз  несе,
але  –  за  нами  праведна  дорога.
Тепер  Майданом  мусить  стати  світ.
А  в  України  місія  жертовна.
Я  чую  як  слова  в  мені  живі
ворушить  якась  сила  молитовна.



*    *    *
ЯВИСЯ  НАМ  У  СВІТЛІ  СЛОВА,
ПРЕЧИСТА  МАТІНКО  СВЯТА.
НЕ  ПЕРЕСОХЛИ  РІКИ  КРОВИ,
ТА  НЕ  МОВЧАТИМУТЬ  УСТА,
ЩОБ  ЗНОВ  МИ  ПІД  ТВОЇМ  ПОКРОВОМ
МІЦНІЛИ  ДУХОМ  У  БОЮ,
ЩОБ  СИЛЬНЕ  МОЛИТОВНЕ  СЛОВО
З’ЄДНАЛО  НАС  В  ОДНУ  СІМ’Ю.


СЛОВО  МАДОННИ  МАЙДАНУ
Діти  мої  не  розумні,  я  вимолила  вас  з  оков  гріха  як  любляча  Мати.  Бо  ви  забували  про  мертвих  (тих,  хто  віддав  життя  за  вашу  свободу),  зневажали  живих  (батьків,  дітей,  одне  одного),  та  вбивали  ненароджених  (30  мільйонів  вбитих  шляхом  аборту  дітей  –  30  мільйонів  втрачених  шансів  на  щасливе  майбутнє);  ви  були  байдужими;  ви  давали  хабар  навіть  власній  совісті…  Нескінченна  кількість  ваших  гріхів,  діти  мої.  Ви  грішні  перед  Господом,  тож  доведеться  вам  багато  страждати,  щоб  очистити  свої  серця.  Тому,  дорогі  мої,  з  відкритими  серцями  і  сповнені  любові,  викрикуйте  ім’я  Небесного  Отця,  щоб  Він  міг  освятити  вас  Святим  Духом,  бо  через  Нього  ви  станете  джерелом  Божої  любові.  Всі  ті,  хто  не  знає  мого  Сина,  всі  спраглі  любові  і  миру  мого  Сина,  будуть  пити  із  цього  джерела.  Спасибі.  Моліться  за  ваших  пастирів.  Я  молюсь  за  них  і  Я  хочу,  щоби  вони  завжди  відчували  благословення  моїх  материнських  рук  і  підтримку  мого  материнського  серця.  Знайте,  що  я  постійно  та  неустанно  молюся  за  вас.  Моліться  ж  і  ви,  бо  молитва  це  частина  Боротьби,  і  завдяки  її  могутній  силі  ви  врятуєте  себе,  а  отже  –  Україну.



МОЛИТВА  ДО  МАДОННИ  МАЙДАНУ
Мати  сиріт  і  знедолених  пристановище,
преблага  Княгине  і  Спасителько  наша,
що  береш  наші  страждання  на  себе
як  муки  свого  Сина.  Мадонно  Майдану,
прийми  молитву  від  своїх  невдячних  дітей,
молися  за  нас,  будь  нашою  Берегинею,
бо  лиш  в  Тобі  і  в  Сині  Твоєму  рятунок  наш.
Заради  героїв  Небесних  сотень,
Покрово,  захисти  нас.
НеКінець
світ  став  Майданом
Матінко  Свята
а  Україна  під  Твоїм  покровом
тож  ми  готові  понести  свій  хрест
(Звершилась  революція!  –  Гряде  війна!)
для  нас  від  нині  Ти  –  МАДОННА  МИРУ



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2014
автор: Олександр Букатюк