Дотиком я завагітніла від тебе…
Тепер виношую дитя у лоні.
Не бійся, подбаю я про себе,
Лиш на згадку протягни долоні.
Долоні – сонце,що мені дарує,
Надію світлу про майбутнє.
І легким поштовхом відчую
Дитя,що в грудях моїх квітне.
І з кожним заходом й світанком,
Воно пишніє… майорить…
Достигне раптом дивним ранком,
Й ходить навчиться в одну мить.
До тебе прийде пізнім літом,
Простягне руки й обійме.
Як пахне воно тво́їм світом,
Як дитя нагадує тебе!
І ти посадиш в свої груди,
Отой клубочок щастя й цвіту,
На мо́є ехо підеш ти в нікуди,
І я,як ти, піду у пошуках по світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500197
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2014
автор: Прокудіна Вікторія