Спиною до дощу,
очима в вічі.
І дім, як свідок з вікнами у світ.
І тіні дві,
як звірі недовірчі,
і тиша кам"яна,
немов граніт.
А було все!
І все тому, що... було.
Бо те, що є
попробуй поясни.
Коли впритул
на живо
п"ялить дуло,-
і сни, як справжні,
й будні так, як сни.
Ти сам, як тінь!
І я,також, напевно...
і все, що ми створили,
поза нас.
А так пильнуєм,
так тяжієм ревно,
неначе все назавжди...
не на час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500168
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2014
автор: Маріанна Вдовиковська