Один не в силах зберегти найцінніше,
І поволі опускається на дно.
А інший з кожним днем розуміє,
Що щастям є навіть маленьке крило.
Розпростерті обійми самотніх ночей
Такі ж холодні, як і осінні ранки.
Але людям вони подобаються більше,
Ніж вірність в обіймах рідних долонь.
Слова означають так мало,
Коли в душі все палає вогнем.
І до нестями багато,
Коли кохання вичерпалось,
Перенаситившись пустими фразами.
Зупинити б невгамовний час.
Він чистим струменем води змиває
Як і радість, так і невимовний жаль,
Даруючи сили на нове життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500091
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2014
автор: Iren Iren