Мої гори – моя доля, доля , ой ревнива!
Полонина – то пів ниви, один син пів-сина.
Добрий ґазда верховинець, має він трембіту,
трьох синів, багато доньок – для усього світу
[i]Приспів:[/i]
[i]Верховина – наша мати,
цілий світ то батько,
куди глянеш полонина,
на всі боки барви.[/i]
Як на літо верховинець, тай візьме трембіту,
скличе всю свою родину і-зі всього світу.
Звеселяться полонини, та й ген-ген Карпати! -
Най всі знають, що фестини, то родинне свято.
[i]Приспів.[/i]
Створено 11. 09. 2005 року, м. Львів
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2014
автор: Т. Василько