Місяць, мов птаха, застряг у дротах,
Птаха значного калібру...
В цьому є, певно, своя мудрота:
Високовольтний "колібрі"
І ряботіння німих лісосмуг.
В небі гігантську підкову
Хтось заключив у сріблясту тасьму.
Зумисно або випадково?
Цвяхом до неба пришпорив її,
Мо', як маяк, мо', як жертву,
Щоби електрика, - злий короїд, -
Сяйво схотіла те зжерти?
Знов із зіркового борошна ніч
Вміло замішує тісто,
Ліпить фігурки небесних синів,
В пишні стрічки із батисту
Їх оперізує сивий Татусь,
Згодом, невидимий Скульптор,
Місяцю в поміч, вдягне висоту
В сяйво зіркового культу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500000
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2014
автор: Олександр Обрій