Я задихаюся. Мені забракло кисню.
І замість нього дали чадний газ.
Вже відбирають навіть воду прісну
За гроші продають безжально час.
Я розчиняюся. Мені немає місця.
І голову стискає як в лещатах.
Колись із моїх вуст лилася пісня,
а зараз тільки хочеться кричати.
Я захлинаюся. Мені бракує простору.
Та вам усім на це начхати звісно
Жив краще б на безлюдному, десь, острові.
Мені на цьому світі надто тісно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499767
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2014
автор: Любомир Винник