Усякий має те, чого достоєн,
як он із мінометами бійці,
які ідуть туди, де їх Бетховен
чекає з камертоном у руці.
За «лунною» сонатою мантачки,
за рваними вибоїнами трас –
нам до Європи , як до неба
рачки,
але і їй – далеко ще до нас.
До героїзму наших Мата Харі
і до контрибуційної весни,
до резидента, типу яничара,
і до свободи вибору війни.
І до Росії – у глибоку…
Опа!
Ікається оскомина ковбас,
які нам завойовує Донбас.
І наче до пришестя чи потопу
нам зовсім недалеко до Європи,
але Європі,
поки,
не до нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499608
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2014
автор: I.Teрен