Цвіте конвалія – так ніжно-біло-п’яно.
Голівки-дзвоники між листям мерехтять.
Скрипить верба, немов старе фортепіано.
На травах роси, наче персні, блискотять.
На карті травня день лишає свої мітки.
Цвіт душу рве. До нього оком припаду,
У ніздрі пахощі вберу, а вигляд квітки,
Як раритет, до сейфу пам’яті вкладу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)