Стихає дощ.Ховається у хату.
Ніхто не бачив,що зайшов в домівку
Мою.Я розповім йому багато.
Він на коліна покладе голівку
І говорить.У нього стільки болю.
І стільки мрій ніколи не здійсняться.
Не нарікає зовсім він на долю.
І сни йому некольорові сняться.
Стихає дощ.Поплач,і полегшає...
Ніхто ще окрім мене сліз не бачив
Мого дощу.І краплями спадає
Краплинка,дощ...Ще плаче...Плаче...Плаче...
Поплач.Поплач.До мене притулися.
Обнімеш?Поцілуєш мої очі?
Все буде добре.Більше не журися...
Залишся в мене в дні і в довгі ночі.
Я буду піклуватися про тебе,
Мочити твоє ліжечко казками...
Ти тільки залишайся завжди в мене.
Ти будеш жити...Між моїми днями...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499441
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2014
автор: Джаннет Даклін