Я східцями йшла угору,
тримаючись за перила,
Здорова була чи хвора,
заплакана чи щаслива...
Перила не дали впасти
в дорозі жодного разу,
Хоча й попадала в пастки
і плакала від образи.
Перилами татко й мама
мене у житті тримали,
У світі найкращі самі...
це так, вам скажу, немало.
А зараз нема опори
і, іноді, крок ступити
Не можеш уже так скоро,
на шлях, добре знаний, битий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499197
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Патара