Пригорніть мене, мамо, до себе
Я так змучився бігти по світу
Що аж хочеться вовком завити
Пригорніть. І не плачте...
Не треба
Пригорніть мене мамо. Даремно,
Що у мене давно свої діти
Що уже починаю сивіти
Як же ж сумно без Вас...
Як же ж темно!
Заспівайте мені колискову
У вечірню, самотню годину
Мов дитину малу. Свого сина
Пригорніть мене.
Знову і знову
Пригорніть мене. Як у дитинстві
Розчешіть неслухняне волосся
Я не плачу… Вам, певно, здалося!
Я так змучився...
Я так стомився
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498986
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2014
автор: Хлопан Володимир (slon)