Сни живуть в мені, а я живу у снах.
Щоночі прилітає Морфея дивоптах,
Сідає біля ліжка, вкрива своїм крилом,
І забирає в подорож, у ту, що зветься сном.
Дивний світ. Напруга. А от я вже лечу.
У закутки уяви пірнаю досхочу.
Біжу по хмарах боса, закутуюсь в туман,
В долоні набираю безмежний океан.
Пригоди в снах яскравих неначе у кіно:
Майбутнє заховалось в тім, що було давно.
Заплутаність сюжету, сценарій без імен.
Це я ? Чи інше «я» у вирі авансцен?
Думки за день втомились. Наволі почуття.
У снах я проживаю іще одне життя.
Нічим я не керую. Я лиш спостерігач.
Уранці все забуду: і сміх рясний і плач.
Лягає спати сонце небесних край вікон.
Цікаво чи у нього є кольоровий сон?
Що снить весняний вітер у затишку трави?
В свідомості блукають фантазій острови.
Сни живуть в мені, а я живу у снах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498961
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2014
автор: Серафима Пант