Всю ніч і дві години ранку,
В моїх обіймах жила ти.
На крилах нашого світанку
Ми так боялись самоти.
Кохали наче ми не жили,
А лиш кохали на землі.
І де б узяти такі сили,
Щоб ми залишились одні.
Ти малювала мої ночі,
Жагучим пензлем почуттів.
І я кричав, що жити хочу,
Як ще ніколи не хотів!
Вплітались руки в чорні коси,
Пухкі вуста топили лід.
Це ангел кожну ніч приносить
Красу твою із неба слід.
Всю ніч і дві години ранку,
Твою усмішку цілував.
Тримав в полоні наче бранку,
Та новий день тебе украв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498893
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2014
автор: іВан Мандибура