Нас убивали поодинці
І часто вистрілами в спину
За те, що ми є українці
І свято любим Україну.
За те, що з́емлі в нашім полі
Политі кровію і потом,
За те, що ладні всі за волю
Померти смертю патріота.
У злиднях, ворогами биті –
Кого в остріг, кого в чужину,
По всьому світу гірким цвітом
Напорошило з України.
Відірвані від власних діток,
Принижені, німі й безправні
Стомилися жінки сивіти
За центи в закордонних спальнях.
Ну, а мужчини в поті й солі
В тайзі, по зимнику і ріках
На каторзі по власній волі -
В чужих сибірських лісосіках.
Гей, українці, сушим порох,
Мечі гартуємо з булату -
Закрив забрало лютий ворог,
Що називався старшим братом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498850
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2014
автор: kalush