1
У подиху твоэму несказані слова.
Навіщо поцілунок? Навіщо цілував?
Скажи іди! Ненавиджу! Скажи і відпусти,
І я піду, не зупинюсь, хоч нікуди іти.
Приспів
Прожени! Забудь!
Не стріляй у спину.
Не твоя, мабуть,
Не твоя вершина (єдина)
Прожени - піду,
Відлюби!
Любила...
Доки ти не спалив мої крила
(Ти спалив, спопелив мені крила).
2
Не треба! Не знущайся! Я більше не злечу,
І в слід мій не дивися, він мокрий від плачу.
Не обернусь побачити твоїх сумних очей,
Бо потону у мареві п`янких наших ночей.
Приспів
Прожени! Забудь!
Не стріляй у спину.
Не твоя, мабуть,
Не твоя вершина (єдина)
Прожени - піду,
Відлюби!
Любила...
Доки ти не спалив мої крила
(Ти спалив, спопелив мені крила).
3
А я стою, чекаю на півдорозі знов.
І що тримає досі? Це звичка чи любов?
Та мовчазне прощання – це остання крапля все ж.
Що втрачено, розгублено назад не повернеш.
Приспів
Прожени! Забудь!
Не стріляй у спину.
Не твоя, мабуть,
Не твоя вершина (єдина)
Прожени - піду,
Відлюби!
Любила...
Доки ти не спалив мої крила
(Ти спалив, спопелив мені крила).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2014
автор: Серафима Пант