Чекати тебе, мов спасіння від Бога,
Тримаючи молитву-надію в руках.
Мабуть,обрала фальшиву дорогу,
Що веде у безодню,веде по світах.
Я буду блукати, чекати спасіння.
З дощем довгожданим я обіймусь.
Стули собі вуха, щоб не чуть голосіння,
Без твого проміння ж не обійдусь.
І скільки зосталось цього прокльону?
Краще ковтнути напій забуття.
Не вимагаю від тебе голосного поклону,
Я хочу просто чистого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498741
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Прокудіна Вікторія