(Уривок)
Чого бідні – бо дурні, чо” дурні – бо бідні,
Бо обсіли по кутках непосильні злидні.
Ні роботи, ані грошей, ані куска хліба
Та й голодним не поробиш – бо не буде „діла”.
Соціальну надають, та її заледве
На півмісяця стає – так, щоб лиш не вмерти.
Все гадають, що купити: дітям їсти-пити,
Чи хоч якусь одежину, щоб тіло прикрити?
Розбігаються їх очі у різнії боки:
На прилавку – все, що хочеш, а в кармані – „вроки”.
Наврочила їх держава на життя паскудне,
І не має у них права вибитися в „люди”.
Й Президентами не стануть – з півтора мільйона
Треба мати для розгону – не те, щоб для гонок.
Чого бідні – бо дурні, чо” дурні – бо бідні
Бо сміються по кутках непосильні злидні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498704
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Neteka