Холодний вітерець у спину...
Яка беззахисна тепер стою...
Це все тому, що я тебе люблю,
Ти ж покидаєш в цю смутну годину.
Ніщо мене тепер не тішить.
Ще трішки потримай за руку...
Це вітер цей навіяв нам розлуку.
І саме він мене спустошить.
Ну що ж... то поцілуй тепер...
Так ніжно, як це було вперше.
А в мене стиснеться так само серце
Дай глянути у глибину твоїх очей-озер...
І я вдихну на повні груди
Прекрасний аромат душі твоєї...
Кохання там красуються алеї,
І тільки в ній блукати завжди буду.
Підступні сльози підкрадаються...
То й що?.. Не вмію я брехати...
А ти не смій їх витирати...
Вони розрадою із серця виливаються.
Я берегтиму щиро те тепло,
Що поцілунком ти залишиш на вустах.
Ти приходи до мене... хоч у снах
Розлуки вітер... гне мене, як те стебло...
12.05.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2014
автор: Богданочка