Ти знаєш,як катастрофічно не вистачає
Тебе,у моїх ілюзійних світлинах.
Лиш тінь твоя біля себе тримає,
Лиш вона розписує все по хвилинах.
Останнім подихом ти був на світанку,
Тепер задихаюсь від нестачі нектару.
Шукай на Заході іншу приманку,
Я ж буду чекати майбутню примару.
І будем блукати по різних світах,
У пошуках справжнього кисню.
Будем знову жити в дешевих словах,
Де для мрій та надій буде нам тісно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498527
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Прокудіна Вікторія