Тривожна весна ця - до болю!
Глуха невідомість гнітить,
Бо нашу закреслюють долю,
Від відчаю серце щемить.
Не думалось і не гадалось,
Що прийде біда у наш дім.
Невже це сприймати, як данність?
А як же нам жити у нім?
Його будували в надії,
Що будуть й онуки тут жить.
Невже були марними мрії?
Невже можна легко їх вбить?
Але є у нас кріпка віра -
Збороли ми й важчі часи.
Бур"ян приберЕмо з подвір"я,
Щоб дім для онуків спасти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498456
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Радченко