Як добре, що, кохана, ти радієш,
Як добре, що не маєш суєти,
Я вірю, що дурити так не вмієш,
Розлукою не можна так цвісти.
Не можуть квіти вижити без сонця,
Води, повітря, свіжості, тепла,
Любов-це квітка в вазі, на віконці,
Для нас недавно ніжністю цвіла.
О як любив я, квітом-первоцвітним
Немов Мадонну бачив у тобі,
Для тебе був я «кицькою» тендітним
Який, чомусь, частенько у журбі.
А я журився, чуючи відмазки
Від багачів, роботи не дають,
Не міг створити вже для тебе казки,
А так хотів, бодай на мить, чуть-чуть.
Не захотіла трішки почекати,
Я розумію хід твоїх думок,
І щоб від болю більше не страждати,
Я відійшов, тихесенько замовк.
Як добре, що, кохана, ти радієш,
Тепер ти вільна, адже відпустив,
Навчись чекати, цього ще не вмієш,
Для тебе щастя в Бога попросив.
26.6.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498329
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Назарій Андрійчук