Якби почув мене Донбас,
Тоді спитав - чому ви браття
Повивертали зміст про мир,
Добро, людські поняття.
Чому не чуєте ви
Українців глас і брата мову
Лише сприймаєте
Від путіна промову.
Донбас, чому ніяк
Не можеш зрозуміти,
Що братовбивства гріх
Нам важко відмолити.
Він тяжким тягарем
Віками буде нас давити,
Спокутувати гріх батьків
Ще довго будуть наші діти.
Як боляче усій земній
Родині сприймати біль
І розбрат України,
У муках роджених синів
Як може мати розрізнити,
Дітей розумних і дурних,
Всіх може їх лишень любити.
Не варто жити нам,
Брати, в страху і злості,
Хай об’єднають нас
Найкращі почуття -
Одвічні, людяні і прОсті.
Братерство й мир потрібні нам, -
Чуття єдиної родини,
Під силу сотворити духа храм,
За дружбу на віки – в єдиній Україні!
Я сподіваюся, Донбас, що ти прокинешся,
Розправиш плечі та з колін раба піднімешся,
Із себе тлю зелену та погану поскидаєш,
Зорею світлою в країні вольній знов засяєш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498290
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Олекса Світлий