Це просто тут! Це зараз, ось…
Здригнеться світ і знову змусить
пробігти, кинутися повз
від правди. Знов її позбутись.
Слова – розстріляні. Вони
не перші нам і не останні…
На стадії війни? Вини,
тримаючись за гострі грані?
У сотні збільшилось імен…
Героїв імена – не тлінні…
Сягне до неба постамент –
Чому ж я плакати не вмію..?
Не знаю… хто життя моє
для мене збільшив чи поменшав –
отой бовван, що вкрав мій день,
чи хлопчик, що помер найпершим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498242
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: zvitka09