Чого ж, любий тату, схилився над тином?
Хіба не радієш, що маєш ти сина?
Чи виховав сина не так, як хотілось?
Чи в тебе батьківська любов десь поділась?
Стрічай на порозі, бо син верне в хату,
Обніме тебе і промовить: «Мій тату!»
І руки твої поцілує губами,
І слово тепленьке промовить до мами…
Ніколи ні зла, а ні болі не зробить,
Коли треба буде, город заскородить.
Всі болі батьківські на себе візьме,
До старості, тату, догляне тебе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498006
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: Віталій Назарук