Я тебе не люблю...та знаю,що і ти нелюбов’ю сниш…
Зранку серце своє вмикаю...
Пульс -болотний,немовби стих...
Чашка кави тренує розум,щоб мотор все ж відстукав ритм...
Зігріваєш холодний подих...
Стан амебний,а ти вже й звик...
Ти не любиш мене ...сховавши почуття в закапелку “ікс”;
Я втомилася дослухатись...відміняючи статус “екс”...
Я тебе не корю,я вдячна...за взаємність окремих днів;
За наш дотик до стану «щастя»;за можливість вважать “своїм”.
За недоспані очі ніччю через опіки синіх сліз...
За страх втрати;за слабкість в звичці геть не здоланих катаклізмів...
Я тебе не люблю...та вірю,що ти Богом мені був дан.
Не бентежить наївність мрії!Чом ж мовчанням мій біль розп'яв?!
Ти не любиш мене...та віриш,щиро віриш,що ще твоя...
Кров вбирає химерна думка:що ти з Місяця,з Сонця-я…
Я тебе не люблю...й все ж вірю,досі вірю у спільність душ...
Не люблю тебе!
Лиш хворію...
Невід'ємно хворію вслух...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2014
автор: Христина Рикмас