з неба вода... з неба вогонь...
щедрість незнана.
тепло з долонь у відкрите вікно,
ніч зникає.
вітрами гнана й забута людьми,
пронизує сни.
заходь не стій! стій! не йди!
пороги - кордони втілень.
з неба вода...
з неба вогонь...
не знали чого хотіли...
дивні люди!
знелюдяні люди!
летіли...
останнім ключем журавлі,
моє серце пробили...
клекотіли!! криками рвали!!!!
до себе звали...
а я не слухав, а я мовчав...
пробач... не хотів... не знав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497706
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Іво Каценбук