Ти Бог,
Всевишній мій! Любов ти дав без міри...
у серденьку моєму. ..Душа ж моя жива,
Не знаю,
ой не знаю, замало в мене віри,
Не вірю у майбутнє, не вірю у дива.
Присів собі на лавці
під хатою. Вже вечір.
Прибіг маленький песик, і гратися почав,
Радіє,
не сумує,
він став мені на плечі...
"Чекай ти скоро щастя" - хтось раптом проказав.
Нікого,
ой нікого, лиш я й маленьке диво,
А хто ж мені цю радість раптово проказав?
Упала раптом зірка, летіла так красиво,
Що я бува від цього із лавочки не впав.
Я був тоді дитина, ще грався в покемонів,
Та зараз,
тільки зараз чомусь цю річ згадав,
Життя – це дар від Бога, і грішно є жалітись,
Та вірю, саме Господь, зі-мною
розмовляв...
4.1.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Назарій Андрійчук