Льох…

Мене  починає  заганяти  все  глибше  у  похмурі  підвали  моєї  свідомості  для  пошуку  нових  відповідей  щоб  отримати  нові  питання...
так  сумно...і  одноманітно...  все  якесь  похмуре  і  брудне..  І  тиша..  Не  гробова  і  не  мертва,скоріш  жива,  але  якась  зовсім  інша,  вона  відрізняється  від  тієї  яку  ми  звикли  чути...  Вона....  Вона  лякає.  Вона  підіймає  нагору  всі  найпотаємніші  страхи.  Хоча  це  не  страхи.  Це  скоріш  жахи.

Порожня  темрява.  Відсутність  дна.  Туманність  розуму.  Неусвідомлення  дій.  Феєричний  танець  страхів.Відьми  танцюють  навколо  полум'я  мертвої  душі  .Демони  свідомості  і  їх  шабаш,  котрий  розпочався.  А  ви  зможете  показати  своє  справжнє  єство  без  завуальованих  і  продуманих  наперед  відповідей  котрі  приховують  справжню  мету  ваших  вчинків.  Чи  зможете  ви  відчинити  двері  погребу  в  якому  сховані  ваші  найтемніші  секрети???

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497476
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2014
автор: Cheese_Boy