Надмірна любов – потреба військового часу,
Жінки відчувають погоду утричі сильніше,
Ріжучи дотиком ніч до плеча ветерана запасу,
Дихаючи прибоєм у обличчя його чоловіче.
Переповнюючи ним втому, як стиглим соком,
Перекочуючись як полин у його обіймах.
Вона бачить смерть, що слідкує невидимим оком
За шинеллю цього чоловіка, підсипаючи в ніч снодійне.
Він залишить її, як подружку чи знайому,
Він кохатиме її вічно, як матір своїх дітей,
Його чоловіче єство найбільше цінує втому,
Теплий дотик долонь, терпкий колір ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497251
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин