Гарний був будинок. Доки в ньому не поселився демон. А тепер цей будинок гарно горить. І тепер стало дуже тепло, бо горить. А було холодно. І страшно. Бо в будинку жив демон.
О, ні! Він був зовсім не страшний! Красень! Справжнісінький Аполлон!
Але все одно – демон…
Я жила ним. Я дихала ним. Я любила ним. А він мене зрадив. І тепер це – демон.
Він при всіх назвав мене дурепою і страшком. Та це нічого. Мені не було соромно. Мені було все одно.
Я зрозуміла, що це демон, коли він сказав, що я бігаю за ним, ніби непотрібне бридке цуценя, що він мною просто користувався. І це було б нічого. Але він виколов мене зі свого серця. Чи викинув? А я ж йому віддала себе. Всю…
Здається, провалюється дах. Стільки людей зібралося подивитися, як я виганяю демона! Дивні вони. Бігають, водою будинок поливають. А він же так гарно горів! Шкода…
Мабуть, вони хочуть, щоб я вийшла до них… Я ж вигнала демона. Ні, не вигнала – провчила. Щоб знав, як ображати інших. А що? Подякувати? Та ні за що, любі! Я просто раніше, ніж ви побачила, що це демон.
Спочатку було боляче. Холодно і млосно, моторошно і темно, бо той демон звив усередині мене гніздо. Велике і чорне. Воно мені боліло і пекло, і через нього хотілося плакати. А іноді навіть кричати. Але я витримала. Я – молодець! Мамі дякую. Я заради неї не кричала. Спасибі, матусю! Ти бачила, як гарно горіло?
Ну от. І навіщо було поливати водою?
Тепер не горить…
Світле, прекрасне було видовище… Ось як гарно сяє, коли караєш демона!
Ой, когось винесли. Маленьке тільце. Все чорне, але ж маленьке. Значить, це сестричка демона. Хороша була дівчинка. Та ні, мені не шкода – не хочу псувати настрій чимось таким, як її тільце. Чорним.
Хороша була дівчинка. Але вона сестра демона. Виходить?.. Теж маленький демон… Дивно… Скільки ж довкола демонів! Скільки ж іще мені треба зробити!
Ось іде він. А ні, біжить.
Кумедний він тепер, цей демон! Блідий наче… І в очах сльози. Мені видно, бо я недалеко, за деревцем. Звичайно, воно мене заховало від демона. Бо він злий, я добра. І ще воно бачило, як гарно горіло. А тепер дякує…
Демон подивився в мій бік своїми страшними мокрими очима і я затремтіла… Страшно…
А тоді якось мимоволі все в мені усміхнулося… Дивно…
Тепер я його демон…
16.08.2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497229
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2014
автор: ЕмоційноНестабільно