Минуле - воно завжди тривожить і скулить,
не дає збагнути і зрозуміти насолоду теперішнього почуття.
Мерехтить, як свічка, яка згасає, потім тліє ще годину , і залишає бруд на чистій поверхні хорошої скатертини.
Залишите у часі повертається не раз -
дає про себе знати як біль у стомлених руках.
Жени, не дозволяй повстати перед тобою як туман,
бо це минуле - воно не варте повторення тих почуттів і тих страждань.
Забудь про минуле, якого вже нема,
бо не знайдеш підтримки, якщо тягне ця чортова діра..
Життя не змінює тих,
хто приносить людям нестерпний біль, жахливі почуття,
хто руйнує навкруги любов і руйнує твоє життя.
Не змінює, тож не старайся ти змінити те, що не взмозі ні одна людина.
хто хоче руйнувати, в кого душа пуста - тут не варто очікувати любові чи якось блага.
Якщо серце відкрите, якщо душа проста-
це набагато краще, ніж фальш і брехня.
за хорошою мовою, теплими словами - необов*язково живе доброта і любов до тебе бездоганна,
необов*язково усмішка на все обличчя доводить,
що людина не бреше вам у вічі і не доводить, що бажає вам добра.
Це життя, де кожен готовий вбити і зрадити заради пляшки не дешевого вина.
Нові бажання. Нові переспективи.
Ми можемо переступити через друга.
ми можемо зрадити людину,
ми можемо забути про все життя, про всіх і кожного ,
якщо ціна закінчуватиметься на три нуля.
Нас заздрість б*є по носі, брехня руйнує світ,
а ми розпускаємо волосся, одягаємо макіяж і йдемо шукати щастя поміж "хороших " та "вірних ", які ніколи не зрадять нас.
Забувши про проблеми, про спогади сумні -
йдемо тихо і рівно до якоїсь поставленої мети.
ми йдемо гордо й швидко, щоб не спіймали нас,
бо є багато фальші і злості серед вас.
мета - не наша воля, не наша мрія і не прагнення, щоб йти,
просто суспільство її створило, тож мусимо цю ношу донести.
Стеоретипи, закони і забобони - аж тошнить -
ніколи не звільнитися від цього, якщо не почнемо прислуховуватися до себе,
до того, що бажаємо саме зараз , у цю мить.
Ніхто не в змозі змінити нашу долю,
вибрати дорогу , вибрати людей із якими крокувати ми готові.
Ніхто не обирає кого і як кохати,
кого обіймати, цілувати і з ким ночами спати.
Вибір за нами, наше життя,
не вправі ні ти осуджувати мене і не вправі я.
Наша дорога.
як живемо чи помремо - залежить від Бога.
чого досягнемоо чи що нас спіткає - у наших руках, тож їх не опускаємо.
Нічого не доводити нікому,
не слухати, не жити заради думки чи пошани -
заради себе,
заради чистої душі ,
заради усмішки коханих і милості від батьків.
Йти, бо так хочемо ми йти.
До чого чи до кого - це вже наш єдиний вибір і ми будемо його нести.
МИ.
НЕ СУСПІЛЬСТО.
в кожного своє бачення життя,
і не означає , що якщо ти прагнеш до зла, то й прагну я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497083
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2014
автор: taniyaa