* я не проти різних мов, різних народів, не проти (але державне повинно бути єдиним)...я люблю усіх...але я не сприймаю сьогоднішнього абсурду, коли люди не те що думати не хочуть, вони не чують і не хочуть почути..написала 29. 03. 2014, прогулявшись по місту і отримавши чергову порцію "задоволення". трохи думок про уявні утиски російського, які є актуальними. на жаль актуальними.
Не місто, а суцільний совок. Йти по вулиці і відчувати, що люди навколо схожі на зомбовану купу невольних. Так. У кожного своя думка. Самі себе люди мого міста їдять, на себе ж плюють, себе ж ганьблять. І як тебе любити, місто?
Аж ніяк. Грає російська музика. В книгарні крім Шевченка, Франка, Жадана і ще деяких вся поезія російська. Про прозу я взагалі мовчу. Написи, магазинні вивіски не українською аж зовсім. Навколо усі розмовляють російською. Ось і російський театр, а ось і школа, щоб декому зручно було. Ми ж цінуємо, поважаємо. І в той же самий час поряд стоять люди, які лихо вірять у те, що усе російське у нас підлягає утискам. Це абсурд.
Так. У кожного своя думка. Тілько мені щось дуже здається, що в декого вона настільки необгрунтована, що просто доходить межі міражу. Але якби ж той міраж залишався сам на сам із недорозвиненим людським мозком. Е ж ні. Він вилазить в моє місто і робить його суцільним багном, в якому люди так і раді купатися, хлюпкатися, жерти себе зсередини, вміло плутаючи праведне й грішне, історію, сучасність, правдиве і брехливе, а то й навішане комусь за гроші.
От тільки мені це не до смаку. Дякую. Не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497024
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2014
автор: Катя Черемнова