МАМІ
Пливуть тумани над річками.
Спливають яром, по долині.
Знов повертаюся до мами –
Бо ж як без неї ? Серце гине!
То як без сивої голубки?
Без її посмішки, зітхання?
Бо навіть телефонна трубка
Паши́ть турботою й коханням…
То як без рук її стареньких,
Що тебе пестили з дитинства?
Я́к вигляда тебе, бідненька!
Бо суть життя – є материнство…
То як без маминого слова?
Як без поради, без утіхи?
Тому я їду знову й знову.
Жену я геть думки про лихо.
Бо хто ж нас любить так, як мама?
Хто приголубить в час розпуки?
Вона́ ж, рідненька наша сама,
Що серце гріє в час розлуки!..
Вона єдина тільки в світі
Не пошкодує і життя,
Бо найдорожче в неї – діти
І їх щасливе майбуття….
Вона – єдина, що не зрадить,
На призволяще не віддасть.
Де треба бити – там погладить,
І за валюту не продасть…
Щовечора вона, рідненька,
Зітре сльозу у самоті.
Ти – найдорожче, моя ненька!
З тобою легше всім в житті…
Живи! Живи! Живи, матусю!
Радій! Квітуй! І не згасай!!!
Щодня за тебе я молюся,
Бо з мамою життя - є рай!!!
29.04.2014р.
м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496554
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.05.2014
автор: Олена Козацька