Прозорі, чесні, сильні почуття,
Мов казка, що в дитинстві нам читали…
Тепер вона приходить у життя -
Як довго щастя ми своє шукали…
Ходили осторонь чимало літ,
Повірити боялись у прийдешнє…
Зробить посміли відчайдушний хід
І все-таки перемогли нарешті.
Ти - ніби, скрипка, я - її струна,
Ми неподільні - ми єдине ціле,
Із нас одна мелодія луна,
Все чорне перетворюючи в біле.
Знайшов нас спокій. Де раніше був?
Здійснилося. І дякувати Богу…
А статися могло: той не почув,
А інший переплутав би дорогу…
(12.01.2009.№81)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2014
автор: Вадим Косарєв