Я картаю себе вже не вперше
Я породжую в серці гріхи
Я забула дорогу до церкви
Я не молюся, Боже, прости.
Я читаю неправедні книги
Я забула, про слово "мораль"
Я розпусниця, Боже, помилуй!
Сильну кару мені не давай.
Не турбуюся я про рідних.
Забуваю, про їхнє життя
Не достатньо тремчу коли чую,
Твоє праведне й світле ім'я.
Та я змінюся, Боже, благаю
Не дай впасти мені у обман
Будь зі мною, коли помираю
Від образи, від болю і зрад.
В мене в серці шалено пусто
Я підтримки не маю, на жаль.
І я падаю в яму розпусти
Боже, благаю, впасти не дай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496419
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: Іринка Свердан