Хто не народжений - тому не помирати.
А люди - смертні. Істина проста!
Подумай, що ти маєш цінувати!
Спитай - чи треба вірити в Христа?
Проснись о півночі! Дивись! Ти бачиш тьму?
Це - ти! А поруч, у пітьмі, таких - мільйони.
Маленький вогник - вдасться лиш йому
зібрати всіх, розповісти закони...
І повести в якийсь далекий край...
Чи зупинитись - змусить всіх чекати.
Ти не пітьма, ти маєш дар - палай!
Проснись, ти чуєш? Годі тобі спати!
Вставай! Біля вогню спинись на мить!
Помри на краплю, й в той момент воскресни!
Чарує погляд... Бачиш, як горить!
Повір, горіти так дано і смертним!
Вогнем любові, віри, доброти;
Вогнем, що не згасити навіть зливі!
Проснись і подивись: палаєш ти?
До біса сум - гори, живи щасливим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496347
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: Дід Михалич