Ми поважать себе повинні
Ніхто крім нас цього не зробить
Історія розсудить хто в чім винен
Сумління в розумі давно вже бродить.
Перебудуєм , і почнемо з себе
Нову країну , новий дух і славу
Щоб совість йшла поперед тебе
І звала всіх на добру справу.
Нам досі вже за правилами грати
Чужих непрошених «братів»
Ми зможем самостійно подолати
Кремлівську свору , цих нових катів.
Як просто в душу наплювати
Всім тим хто вірив щиро у Союз
Не треба нам такого брата
Що у крові своїх сестер погруз.
Нарешті ти піднялася з колін
Наша маленька,рідна Україна
Боролося багато поколінь
За те, щоб ти була у нас єдина.
І другої не треба нам землі
Чужих ми не бажаєм володінь
Зверніть будь-ласка з нашої ріллі
Всі вороги майбутніх поколінь.
Ви знайте! Розцвіте Держава
І будемо завжди співати ми
Про єдність, про добро і славу
Красивої і щедрої «хахляцької» землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495790
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: Микола Ханик