Безкрайнє небо розляглось спочити
З-під темних хмар під ковдрою сопить
У сонячнії промені повите
До горизонту впасти норовить.
Шепоче казки потемніле море
До пірсу лине бризки розкида
Немов нові вербуючи простори
По собі не лишаючи й сліда.
Думок немає... просто так чарівно
В твоїх обіймах слухати прибій
Це все так ніжно, тепло та наївно
Нехай я лиш в полоні власних мрій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495436
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Анна Кукурика