Такі, як ти, не дивляться услід,
Коли розлука забирає душу,
І небо помирає на землі,
Лишаючи на пам’ять чорні ружі.
Руйнують щастя грози і шторми,
Коли любов і гордість у союзі.
Крізь галас буднів тишею щемить
Оте таке болюче – «просто друзі».
Такі, як я, не кличуть – не чекай.
Лиш сповіді пливуть у позачасся,
Спокутуючи пеклом грішний рай.
Та муки для чужих – криві гримаси.
А хто один для одного ми є?
Лише актори. Нам набридли ролі.
Лиш небо в душі зорями наллє –
Сльозами зі смаком гіркої солі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495373
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2014
автор: Лілія Ніколаєнко