У міжвсесвітті полюсів,
Там, де є розсип андромед,
Живе народ із тіл і… слів
Живеш і ти, мій Архімед.
Ти відкриваєш світ ключем,
Як той замок старих дверей...
Не підкоряєш ти мечем,
Лише навчаєш слів-людей.
Бо знаєш щось, незнане нам
В межі між світлом й тьмою снів...
Ти сам не раз бував вже там...
А потім... Вижив, як умів.
А зараз ти, мій Архімед,
Новий придумуєш закон,
Щоб для підкорення планет
Був засіб – світло і любов.
У тому й річ, мій геніал,
Що світ для тебе затісний...
І народився серіал -
Життя сценарій запасний.
Ти в ньому сам - і режисер,
Актор, продюсер головний…
Вважає хтось, що світ завмер -
А просто час лиш зупинивсь...
….
Ти захопився, Архимед!
І між примарами зірок
Ти втратив вічність... Подивись!
Ступи лише один ти крок.
Та не назад! Ступи ж убік.
Проглянь шляху свого сліди.
Бо, може, там ховає вік
Ту панацею від біди
І забуття.... Не втрать себе!
Казав, що сильний... Обіцяй,
Що я побачу ще тебе!
Очей від мене не ховай.
…
У міжвсесвітті полюсів -
Суцвіття нових андромед:
То шепіт вуст твоїх осів
На тишу вражених планет,
На пісні їх шалений лет…
Почув мене мій Архімед...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495335
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2014
автор: Юлія Звєрькова