А як цвіли вуста на абрикосі,
Від усмішки весни, її тепла,
Хоч руки в нього — голі, ноги — босі,
Палка любов у душу забрела.
Вдягнула тіло в зелень оксамиту —
Зміцнілі почуття летіли в рай,
Оздобила красу, дощами вмиту,
Веселим щебетом пташиних зграй.
Кохання вирувало так безмежно,
В джмелинім гулі, в часі цокотінь,
А серце птахою необережно
Стрибало із грудей вогнем цвітінь.
Усе в житті проходить, не вертає
В той самий відлік і в той самий час.
Все те, що квітне, те і опадає,
Лише плоди лишаються для нас. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2014
автор: Lana P.