Теплінь яка! Меланжеве сукно
у квітах простелилося навколо.
Розлилося кульбабове вино
і небо розпашілося бузково.
Зустріти б Вас і поглядом одним
розвіяти з очей солодкий дОкір.
Чомусь мені приснилися сумним,
задуманим увись і одиноким..
А в мене все як завше, але ні -
навчилася приходити дочасно)
Та кажуть, в часі головне - піти,
ще завиднА, як вогнище не згасло.
Тоді я поспіхом ішла, ступні,
немов мурашником рудим пройшлися.
Жбурляли зграї горобців шумні,
навстріч гукало, шелестіло листя…
І вже як є. Розсипала жалі,
немов дрібні, червоні намистини.
Але нитки ще в’яжуться в вузли
щоденно, мимоволі, щохвилини.
Ступаю легко струнами рукИ -
невидиме звучання збереглося.
Цвітуть бузки. О, як цвітуть бузки!
Вплітаються із вітром у волосся.
[img]http://desktopwallpapers.org.ua/large/201303/25552.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495072
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Окрилена