Одна лиш біль залишиться у серці
І пустота яку здолати так хотів
Та ти пішла не відчуваючи нічого
Забрала все покинула наш дім
Той дім де разом завжди так раділи
Приходили черпали там життя
Де проростали там чудові квіти
Які цвіли, раділи що цвіте життя
Побудували фортецю із любовю
Та люди знищили всі стіни почуттів
Спалили все щоб з цього посміятись
І одиноким серця лишились в нім
Забулася стежина втоптана туда
Залишена із болем з турбована сумна
Не згадуєм дорогу яка колись цвіла
Хіба я сію горе у ваші дорогі серця
Повився дім колючими дротами
Посипалось каміня упало на квітки
Заплакали тройянди з болю
Що так довго для нас лише цвіли
Ви люди ламаєте усе перед собою
Топчете не дивлячися в низ
Чи це людина стомлена від болю
Чи може то троянда похилена у низ
А ви приходили до цього дому
Чи хоть камінчик принесли подали
Та чи спитали може тобі важко
Коли людина сили усі вже відає
Я так люблю туда все приходити
І просто помолитися за вас тепер
Буду завжди за домом доглядати
Тепер він рідним для мене став.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2014
автор: Любов доброта серця