Мені начхати

А  знаєш,  навіть  не  хочу  знати  як  тебе  звати!
Ти  чуєш,  мені  ж    начхати  на  імена  та  дати!
Тихше,  звук  тишу  розбиває...
Швидше,  надворі  вже  світає...
Легкий  голод,  цигарки,  купюри  м’яті.
Мінералка,    чорна  кава  чи  чай  із  м’яти.
Такі  ж  пом’яті,
Як  на  плакаті.
Мабуть  буває,
Що  накриває.
Такі  живі,  кумедні,  щирі,  справжні,
Напевне  відфільтровані  від  фальші.
Начхати  навіть  хто  ми:  автори  чи  персонажі,
В  думках  слова  про  щастя  намальване  із  сажі.
Повідомлення,  дзвінки  та  есемеси  -
Така  міцна  обкладинка  від  преси.
В  думках  моїх  лиш  ти  на  перших  шпальтах.
А  в  їхніх  версіях  “зірки”  у  дорогущих  пальтах.
Навіть  не  хочу  знати  як  тебе  звати.
Мені  ж    начхати  на  імена  і  дати.
Лише  живи,  живи  в  думках  вві  сні  і  наяву.
Допоки  ти  жива  я  теж  по-справжньому  живу.

24.I.2013

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495007
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Stranger21