Люстерко – загадкове диво!
В нім потайна, магічна сила
лякає часто протиріччям:
це я дивлюсь, чи з потойбіччя?
Колись тендітна гарна краля
дивилася із задзеркалля,
іскрилась, мов фонтан, кокетка,
вся з себе – ягідка, конфетка.
У часі краля розчинилась...
З роками дама вже дивилась –
привітна, посміхалась мило,
ми досить мирно з нею жили.
Тепер я в люстро не дивлюся,
бо там ховається бабуся.
Підлещуюсь до того лику –
вона ж єхидно морщить пику.
Старіє люстро! Тра змінити,
щоб задзеркальців відселити
і не вдивлятися до скону
в якусь страхітливу Горгону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2014
автор: Світлана Моренець