Знаєш, а я не повірю тобі,
Коли привіт сказавши усміхнешся.
Вісім місяців тому сказала сама собі,
Що ти в моє життя більше не повернешся.
І слова твої зараз даремні..
Не кажи, що все хочеш повернути,
Не забула ту біль, що приніс ти мені,
І ніколи не зможу забути.
Ти своїми руками вийняв серце з грудей,
Коли з нею тоді мені зрадив.
Ти забрав з собою дорогих мені людей,
Але тобі він вбити мене завадив.
"Безсердечна"- ти про мене сказав,
Коли кров'ю я тихо стікала.
"Винна в тому я сама" - ти всім розказав,
Коли наполовину мертва лежала.
Ти побачив, що я померала,
І своїми словами ти далі вбивав,
А померла лише та, яка тебе кохала,
А не та яку ти кохав.
А тепер вона знову щаслива,
Вона з ним тепер радіти життю будить.
Ти забрав усіх кого вона любила,
Але залишив тих хто її любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494902
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Мілана